Мене звуть Антон Петров. Мені 44 роки, я народився і виріс у Москві. У 2005 році переїхав до Києва, де жив довго і щасливо до 24 лютого 2022 року. З початком війни ми з сім’єю поїхали в Берлін.
У 2000 році я майже закінчив Московський авіаційний інститут, проте зайнявся журналістикою. За цей час я побував редактором, завідувачем відділу, випускаючим і навіть головним редактором. Я знаю, як влаштовані комп’ютерні журнали, інтернет-видання та щоденні газети, побачив трохи глянцю. Я вмію переписувати погані тексти на хороші та знаходити помилки.
Після 15 років у журналістиці я вирішив, що бути інді-дистилером цікавіше, звільнився і став готувати смачний алкоголь під брендом Voevodka. Вісім років ми каталися як сир у маслі, а потім почалася війна.
Знаю російську як ніхто, проте віддаю перевагу українській. Можу порозумітися англійською і зв’язати пару слів німецькою. Ще можу сказати французькою, що не їв шість днів.
Я люблю книжки, джаз, велосипеди, Південно-Східну Азію, фотоапарати і коли смішно. Найкращими людьми на світі вважаю дружину і сина. Не дурень випити. До наркотиків байдужий.