UPDATE. Я дав почитати свій лист трьом незалежним експертам, і вони дійшли одного й того самого невтішного для мене висновку: лист справді написаний, м’яко кажучи, некоректно, а за німецькими мірками навіть грубо (тобто без притаманних німецькій діловій кореспонденції розшаркувань та з непотрібними подробицями-сміхуйочками). Тому визнаю свою провину: так, я був не правий. Фрау К. я це вже написав у всіх подробицях з усіма вибаченнями, які, до слова, прийняті не були. Зі свого ж боку продовжую стверджувати, що німецька душа для мене все ще залишається загадковою, особливо ці зміни привітності на лютий гнів за мить. Мені з цим менталітетом не по дорозі, залишається лише мирно співіснувати, що я щоденно і роблю, однак бачите, разок промахнувся. Провину свою визнав, неправим себе відчув, враження 3 з 10.
Глава про загадкову німецьку душу.
Ніколи ні про що не просіть німців «по-дружньому» і не набивайтеся до них у приятелі.
Довга історія про те, як ми майже подружилися з хазяями нашої квартири, потім я їх попросив пояснити, як працює (абсолютно їбанута) німецька система нарахування комунальних платежів, а мене звинуватили в хамстві та в тому, що я підозрюю їх у шахрайстві (нічого з цього, звісно ж, і поруч не було). Хорошим стосункам прийшов кінець, і я досі не розумію, що це було.
Для знавців тонкощів німецької: виходники є, можу в коментарі закинути оригінальне листування для детального розбору.
Тепер власне історія.